Історія Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

як було та є у нашій школі



Як і більшість сіл Великобурлуцького району Катеринівка відносно не старий аселений пункт. Виникнення села пов’язане з членами сім’ї Донець-Захаржевських - Неклюдових - Задонських. До 1923 року Катеринівка входила територіально до складу Великобурлуцької волості Вовчанського повіту. Тож у серпні 2003 року у Великому Бурлуку буде широко святкуватися 80-річчя з часу утворення Великобурлуцького району.
   Значні зміни у культурному житті Великобурлуцької волості пов’язані з іменем голови земської управи Вовчанського повіту Колокольцова Василя Григоровича. Саме його старанням на території повіту було збудовано, відкрито 153 школи, тому не дивно що, „за темпами благоустрою, розвитку культури і освіти Вовчанський повіт займав друге місце в усій Російській імперії.”( Оковита К.О. Великобурлуцький район – 1923 – 2003. – Харків. 2003. ст.8 ). Серед цих шкіл була збудована у 1905 р. і трикласна школа у центрі села Катеринівка. Це була одноповерхова будівля з двома класними кімнатами ( досить великими ) і квартирою для вчителя. Ім’я першого учителя та директора забулося з плином часу. Після революції 1917 року це була початкова школа, у котрій діти навчалися вже чотири роки. Незважаючи на громадянську війну, школи працювали ( за спогадами Холод Горпини Тимофіївни, 1911 р. н., котра навчалася у початковій школі у 1918-1919 рр. ( правда, у сусідньому селі Григорівна ).
Багато років завідував школою Куценко Гнат Матвійович. У 1947 році він передав завідування школою Сивокобиленко Єлизаветі Іванівні (1916 р.н. ), котра і сама навчалася у цій школі з 1925 по 1929 рік. Працювала вона зав. школою до 1968 року.
   У свій час у Катеринівській початковій школі працювали Валентеєнко Олексій Михайлович з дружиною Парасковією Сергіївною, а також там працювали Гура Віра Михайлівна, Давиденко Ніна Іванівна.
   У 50-х роках ХХ ст. школа була перепланована, і до двох класних кімнат добудовано ще дві кімнати, бо у класах навчалося по 40 - 45 учнів і школа працювала у дві зміни. 1961 року, коли кілька катеринівських колгоспів об’єднолися в один колгосп ім. Ілліча, початкову школу було переведено у контору колгоспу ім. Ілліча ( дільниця №3 ). Приміщення було переобладнано і пристосовано для занять в одну зміну.
   Як згадує Сивокобиленко Ліза Іванівна, у школі в 30 – х роках була піонерська організація. Вожатою працювала Скибина Анастасія. 1968 року Катеринівська початкова школа припинила свою діяльність, злившись з Микольською неповною середньою школою, коли було збудовано у центрі села нове приміщення школи.
   Катеринівка останньої чверті ХІХ і початку ХХ ст. була досить великим селом, тому однієї початкової школи було замало. На Слободі ( так колись називалася вул. Довга ( тепер вул. Калініна ), а саме у тій частині, котра називалася Ми кольська ) знаходився панський будинок. Його збудувала у 1861 р. власниця Катеринівки Катерина Василівна Неклюдова ( з роду Донець-Захаржевських, у заміжжі – Задонська ), котра сама народилася у цьому селі в 1834 році. К. В. Задонська збудувала двоповерховий будинок з масивними стінами ( товщина їх 50 см. ). Перший поверх збудовано з цегли, другий – дерев’ний. На першому поверсі було досить багато кімнат, спроектованих на одній лінії.
Дочка Задонської К. В. княгиня Ольга Вадбольська, котрій мати подарувала цю садибу, жила зі своєю сім’єю і матір’ю тут до 1918 року. „ У грудні 1918 р. ... сахаровці ( очолювані анархістом Сахаровим ) з’явилися у Великому Бурлуку. Увірвалися в будинок Задонських ( саме в цей час у них гостювала Ольга Вадбольська з усією своєю сім’єю ) і шаблями порубали всіх присутніх там панів... „ ( див. Оковита К. О. Великобурлуччина ( сторінки історії ). – Харків. – 2000, с. 106 ). Тому нема ніяких підстав говорити про те, що Микольська школа відкрита у1905 р. Найімовірніше, вона була відкрита десь на початку 20-х років ХХ ст. Уже згадувана Сивокобиленко Єлизавета Іванівна після закінчення Катеринівської початкової школи перейшла у 5 клас Микольської 7-річної школи у 1929 році.
   Приміщення було дещо переобладнано і навіть виділено кімнату під спортивний зал, а дещо пізніше на 2-ому поверсі було відкрито і буфет. Там знаходилося три класні кімнати.
   У пам’яті найстаріших катеринівців не залишилися імена перших учителів, директорів Микольської школи. Але ті, що народилися у 20-ті, 30-ті роки пам’ятають своїх учителів.
   Зокрема Стороженко М. Я. ( 1926 р. н. ), Стокін Сергій Юхимович (1924 р. н. ) пам’ятають, що у їхній час директором школи працював Яків Юхимович ( прізвище? ), комуніст присланий у село для проведення освітневої і культурної роботи. Отже, у 30-40 – роки працювали такі вчителі:
   Перцуков ( ім’я та по батькові? ) з дружиною Марією Володимирівною, Товстолуп Яків Андрійович, Мороз Олександр Федорович, Кривуля Мотрона Федорівна та інші.
   У роки Великої Вітчизняної війни прямим попаданням снаряду було знесено частину будинку, але школа функціонувала. Як згадує Редін Віра Миколаївна ( 1935 р. н. ) заняття у школі протягом війни проходили регулярно.
   Катеринівка була окупована фашистами 22 червня 1942 року і звільнена Радянською Армією 2 лютого 1943 року. Влітку 1942 року за розпорядженням районного відділу освіти у село на роботу приїхала молода вчителька-комсомолка Харківська Віра Кузьмівна. З власної ініціативи вона проводила пропагандистську роботу серед населення: переконувала людей в тому, що Радянська Армія обов’язково розіб’є фашистів, що перемога буде за Радянським Союзом ( спогади Олійнич Поліни Артемівни, 1922 р. н. )
   Восени, швидше всього у жовтні, 1942 року поліцаї ( місцеві жителі ) схопили Віру Кузьмівну, жорстоко катували, а потім убили її. Прах Віри Кузьмівни Харківської покоїться у могилі біля пам’ятника полеглим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни. На її могилі – пам’ятник від вдячних катеринівців.

   Список учителів Микольської школи ( лютий – березень 1943 року)


1. Сивокобиленко Ф. Т.
2. Савченко Наталя Охрімівна – завідувачка школою
3. Ростовська О. К.
4. Щербаченко Надія Василівна
5. Свєтухіна М. Ів.
6. Старостіна М. Ф.
7. Шевченко О. В.
8. Печенізька Л. Л. code

   У грудні зав школою став Панасюк Іван Юхтимович, і прибула Миколаєнко Меланія Андріївна (див. архів Великобурлуцького райвідділу освіти. ).
   На превеликий жаль, у архіві ( районному і освіти ) є лише документи з липня 1943 року, тому важко встановити прізвища зав школою та вчителів.
   У 1951 році директором школи Микольської середньої школи став Миколаєнко Максим Корнійович, історик за фахом, учитель за покликанням. Колишні учні пам’ятають його і згадують свого колишнього
директора і вчителя теплим словом.
   Після смерті Максима Корнійовича директором було призначено колишнього його заступника Пархоменко Віру Вікторівну. До цього часу її колишні учні розповідають про її надзвичайну вимогливість до себе і до учнів. А уроки вона проводила так, що учні соромилися приходити у клас, не підготувавши домашнє завдання.
   У 1959 році директором Микольської середньої школи було призначено Кухаренка Бориса Михайловича, котрий у 1986 році передав її своєму колишньому учневі Латишу Сергію Івановичу. Учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер кількох бойових нагород, Борис Михайлович мав також трудові нагороди, мав звання відмінника народної освіти.
   У післявоєнні роки у школі довгий час працювали Миколаєнко Максим Корнійович ( історія ), його дружина Меланія Андріївна, Кривуля Мотя Федорівна ( поч. класи ), Щербаченко Надія Василівна ( укр. мова і л-ра ), Стороженко Галина Григорівна ( поч. класи ), її брат Стороженко Іван Григорович ( тр. навчання ), його дружина Стороженко Марія Іванівна ( нім. мова ), Стороженко Михайло Якович ( фізкультура ) з дружиною Олександрою Кирилівною ( укр. мова і л-ра ), її сестра Шилова Галина Кирилівна ( поч. класи ), Кисіленко Іван Прокопович ( хімія ) з дружиною Раїсою Маркіянівною ( біологія ), Латиш Марія Василівна ( рос. мов. та л-ра ), Бондар Віра Дмитрівна ( географія, завуч ), Стокін Марія Остапівна ( математика ), її брат Кривуля Микола Остапович ( географія ), Агафонова Марія Трохимівна ( поч. класи ), Кухаренко Галина Григорівна ( музика і співи, образ. м-цтво ) та ін.
   Розповісти про кращих вчителів тих часів важкувато: пройшло досить багато часу, але відмітимо окремі штрихи роботи деяких учителів ( за спогадами учнів ).
   Латиш Марія Василівна ( рос. мов та л-ра ) за лічені хвилини могла глибоко перевірити домашню роботу, матеріал теми, охопивши майже всіх учнів класу. Стороженко Олександра Кирилівна ( укр. мов і л-ра ) так організовувала самостійну роботу учнів над новим матеріалом, що учитель фактично лише направляв діяльність учнів. Стороженко Михайло Якович умів надзвичайно тактовно сказати найнеприємніше учневі, котрий не сердився і сприймав його слова без образи, Михайло Якович ( фізкультура ) захопив учнів своїм предметом, його вихованці ніколи не залишалися без нагород на змаганнях.
   Стокін Марія Остапівна ( математика ) глибоко знала свій предмет; свою любов до нього передавала учням, багато працювала з ними додатково.

   На зміну старшому поколінню приходить молодше покоління. Тут, як і в попередні роки, працюють подружжя вчителів, батьки і діти, зокрема:

   Латиш Сергій Іванович з дружиною Галиною Миколаївною, Бондар Людмила Олександрівна з сином Володимиром Анатолійовичем та його дружиною Людмилою Олександрівною, Симоненко Валентина Юріївна з донькою Вітою Вікторівною, Оковита Катерина Іванівна із зятем Бахметом Сергієм Леонідовичем, сестри Світлана Анатоліївна Рудак та Людмила Анатоліївна Романенко. Крім названих працюють також: Андрущенко Світлана Олександрівна, Андрущенко Рита Володимирівна, Абраменко Ольга Олександрівна, Самойленко Тетяна Іванівна, Сидорук Валентина Вікторівна, Гулевська Олена Геннадіївна, Карімова Забі Сайгидівна.

   Зміни у школі

   За словами Сивокобиленко Л. І. ( 1916 р. н. ) її прийнято до 5-го класу Микольської школи у 1929 році. Але підстав вважати, що школа відкрита цього року нема, можливо вона була заснована на кілька років раніше.
   1986 року на кошти колгоспу ім. Ілліча ( голова – Терещенко Тарас Лукич ) у центрі села було збудовано нове приміщення школи. Катеринівська початкова і Микольська неповна середня школа злилися в одну. Тепер школа має офіційну назву – загальноосвітня школа 1 – 3 ст. с. Катеринівка.
   Отже, нова школа пройшла такий шлях:
1968 – 1989 – восьмирічка,
1989 – 1995 – дев’ятирічка,
1995 – одинадцятирічка.

   Як уже говорилося, приміщення школи було збудовано у 1967 – 1968 р. р.. Ця двоповерхова споруда має 8 класних кімнат, кабінет інформатики, фізики і хімії, математики, укр. мови і л-ри тощо, майстерню, спортивний зал, учительську, кабінет директора, краєзнавчий музей „ Дідусева світлиця „ , їдальню.
   Очолює школу колишній її випускник Латиш Сергій Іванович, його заступниками є Андрущенко Світлана Олександрівна ( по навч. роботі ) та Пархоменко Валентина Єгорівна ( по вих. роботі ), голова профкому – Оковита Катерина Іванівна. Слід сказати, що протягом багатьох десятиліть педколектив школи відзначається стабільністю, відбувається природна зміна старшого покоління молодшим. Між іншим, з 18 учителів, що працюють зараз у школі, - 11 її випускники.
   Всі вчителі школи мають вищу педагогічну освіту, ( випускники ХДУ або педуніверситет ім. Сковороди ). Два вчителі ( Бондар Л. О. та Абраменко О. О. закінчили вуз з червоним дипломом ). У школі працюють два вчителі вищої категорії – Бондар Л. О. ( укр. мова та л-ра ) й Сидорук В. В. ( хімія, біологія ), вісім мають 1-у категорію, решта – спеціалісти і вчителі 2-ї категорії.
   Як бачимо, професійний рейтинг школи досить високий, про що говорять такі цифри:
2000 – 2001 н/р – З 9 учнів три стали студентами Слов’янського педінституту, два учні вступили до медичного коледжу.
2001 – 2002 н/р – З 10 учнів четверо вступили до вищих навчальних закладів.
2002 – 2003 н/р – З 7 учнів два будуть навчатися у вузах, 2 – у коледжах.
   Один учень, Рудиман Роман, закінчив ліцей у Есхарі. Цього року там навчаються ще три наші учні. У Дворічанському ліцеї навчаються також три учні нашої школи.
Учні школи постійно беруть участь у районних предметних олімпіадах. Назвемо ( за останні роки ) Латиша Віталія ( 1-е місце з фізики ), Оковиту Олену ( 1-е місце з біології ), Чернецького Дениса ( 2-е місце з укр. мови та л-ри ) та ін.
Назвемо й Андрущенка Вадима – 1 місце на районних змаганнях з настільного тенісу серед учнів і 2-е місце серед дорослих; він учасник обласних змагань. Майже кожного року збірна школи займає призові місця з легкої атлетики ( учитель Латиш С. І. ).
   На конкурсі „Міні-міс Великобурлуччини” минулого ( 2002 р. ). Кривуля Аліна завоювала приз „Симпатії глядачів”, виступала на кущовому конкурсі у Куп’янську та на конкурсі танцювальних пар у Харкові ( учителі Пархоменко В. Є. , Самойленко Т. І. та мама Кривуля С. А. ).
   Уже багато років школа працює над проблемою „ Народознавство у сучасній школі „ . У нас є краєзнавчий музей „ Дідусева світлиця„ , створений учителем-філологом Латиш Марією Василівною. На базі школи було проведено заняття школи директора з проблем вивчання народознавства у школі. Директори шкіл, їх заступники, працівники відділу освіти побували на уроці „ Мамина колискова „ ( 2-й клас, класовод Оковита К. І. ), на класній годині „ Без верби і калини нема України „ ( 8-й клас, кл. кер. Латиш М. В. ), на уроці української л-ри „Лягла пісня на рушник нитками смутку і розради„ ( 7-й клас, учитель Бондар Л. О. ), стали активними учасниками вертепного дійства „В ніч під Різдво„ ( організатор Пархоменко В. Є. ).
   Вчителі-рукодільниці були активними учасниками районної виставки робіт народних умільців, виставки майстрів декоративно-прикладного мистецтва, приуроченої до 330-річчя з часу заснування Великого Бурлука, готуються до подібної виставки з нагоди 80-річчя утворення Великобурлуцького району ( серпень 2003 р. ).
Творча робота „ Свята народного календаря” учителя укр. мови та літератури Бондар Л. О. відзначена дипломом 2-ступеня та задепонована в „Каталозі найкращих робіт ІХ обласної педагогічної виставки-ярмарки„ ( 2002 р. ).
   Сумлінна робота вчителів відзначена нагородами. Так Кухаренко Б. М. ( 1959 – 1986 р. р. – директор школи ) нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, учитель математики Стокін Марія Остапівна – медаллю „ За трудову доблесть” , грамотами Міністерства освіти України відзначені Кухаренко Б. М. , Бондар Л. О. , Латиш С. І. .
Хотілося б детальніше розповісти про вчителів старшого покоління, та на жаль немає можливості. Серед учителів, котрі працюють зараз, назвемо Сидорук Валентину Вікторівну та Бондар Людмилу Олександрівну ( учителі вищої категорії ).
Біля 2 десятків років викладає у школі хімію та біологію Сидорук В. В. Глибоке знання предмета, уміння бачити раціональне зерно в новому допомагає вчителеві застосовувати нетрадиційні форми ведення уроку. То її учні „мандрують” країнами „Фауна”, „Флора”, „Здоров’я”, то „працюють” у лабораторіях Е. Коха чи Миколи Пирогова, то „бувають гостями” хірурга і письменника Миколи Амосова. Вона вимагає від учнів не тільки прослухати, перечитати матеріал, а при можливості доторкнутися руками, роздивитися своїми очима, осмислити, зробити висновки з того, що розповідав учитель. Широке використання науково-популярної літератури, зацікавлює учнів, розширює їх світогляд.
   На противагу їй Бондар Л. О. ( учитель укр. мови та л-ри ) схиляється до традиційного ведення уроку. Її девізом є: „Щоб розмовляти добре, треба розмовляти; щоб писати грамотно, треба багато писати; щоб бути ерудованою людиною, треба дуже багато читати”. На основі цього і навчає дітей. Вона так планує роботу, щоб кожен учень ( старші класи ) глибоко вивчив самостійно хоч одну тему і показав наслідки своєї роботи чи то у вигляді реферату, чи то знайомстві своїх однокласників з новою темою.
Вона, захоплюючись сама народознавством, широко використовує елементи його на уроках мови і л-ри. Біля 15 її учнів стали учителями укр. мови і л-ри.
   Маючи досить солідний вік ( 1905 р. – Катеринівська початкова, приблизно 1923 р. – Микольська школа, з 1968 – сучасна ) школа також має свої традиції. У 70-80 – х роках традиційними були вогники – зустрічі випускників з колгоспниками, спеціалістами, трудівниками окремих професій ( доярки, механізатори тощо ); охоче готувалися й цікаво проводилося свято річниці Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна, відмічаючи його традиційно піонерським вогнищем. Як правило до річниці комсомолу організовувався урочистий вечір з концертом, підготовлений учнями. У ці ж роки піонерська і комсомольська організації займалися пошуковою роботою по виявленню імен полеглих воїнів, які поховані на території села, та розшуком їхніх рідних.
   У 90-ті роки пожвавилась краєзнавча та туристична робота. Наші учні кожного року беруть активну участь у районному туристичному зльоті, побували з екскурсіями у Волгограді, Ленінграді, Львові, Києві, Кам’янець-Подільському, Білорусії , і звичайно у Харкові, Соколово.
   У традицію входять зустрічі випускників минулих років, присвячені ювілею школи. Так у 1998 році школа святкувала 30-річчя з часу заснування, а цього, 2003-го року, 35-річний ювілей. Гостями школи були випускники усіх років, гості з сусідніх шкіл, представники району.
   Думається, що піонерська організація обох шкіл ( Катеринівської і Микольської ) розпочали свою роботу у середині 30-х років, а комсомольська організація Микольської школи – десь на початку 40-х років. Першими піонерськими вожатими були ( назвемо імена тих вожатих, яких пам’ятають учні довоєнних років ) у Катеринівській – Скибина Настя ( з 1925 р. ), у Микольській – Бондар Марія Іванівна ( перед війною; у роки В. В. в. була телефоністкою на фронті ).
   Піонерська і комсомольська організації жили турботами країни, тому робили все, чим займалися діти тих часів: робота по ліквідації неписьменності, допомога в полі і на фермі, збори загонів і піонерської дружини ( у Микольській - піон. організація носила ім’я Льоні Голікова ( після війни ), піонерські вогнища ( 19 травня ), виступи учасників художньої самодіяльності перед колгоспниками, збирали металолом для будівництва районної телевежі.
Піонерська і комсомольська організації перестали існувати у школі з 1991 року у зв’язку із політичними змінами у державі, тоді ж перестали існувати і жовтенятські групи.
   Вважаємо, що жовтенятські групи, піонерська і комсомольська організація проводили значну роботу по патріотичному, інтернаціональному, культурноосвітньому і загальному вихованню учнів.



Деякі статистичні дані

1. Кількість учителів -
1943 – 7
2003 – 18

2. Кількість учнів
1968 рік – 193
1978 рік – 100
1988 рік – 99
1998 рік – 124
2003 рік – 122

3. Кількість випускників
1968 рік – 15 учнів
1978 рік – 6 учнів
1988 рік – 10 учнів
1998 рік - 12 учнів
2003 рік – 7 учнів

4. За час існування школи ( із 1968 – 2003 р. р. ) її закінчило 456 учнів



Історична довідка дана
на основі книги:
Оковита К. О. Великобурлуччина ( сторінки історії ), - Харків, 2000
архівних документів, що знаходяться у відділі освіти смт Великий Бурлук
повідомлень старожилів села.

Матеріал підготовлений Бондар Л.О. 2003 р.



Создан 08 июн 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником


Katerinovka © 2009-2012 Всі права захищені.

Ми ВКонтакті